joomlan.ru | inotur.com

Зіньків - наше місто

 

DSC 6034

 

Зіньків -місто, центр Зіньківського району та Зіньківської міської ради.

              Розташоване за 82 км від обласного центру м. Полтава.

Найближча залізнична станція - Гадяч, за 33 км.

Площа: 1122,22 га (під забудовою 867,52 га)

Населення -10,1 тис. осіб.

День міста - 6 вересня. Засноване у 1604 році (перша згадка).

Геральдика затверджена рішенням 2 сесії міської ради 4 скликання від 5.06.2002р. Місто розташоване на

 обох берегах р. Ташань. Має 50 вулиць, 12 провулків, зелені насадження займають 29 % території.

 gerb prapor

Сучасні герб та прапор міста Зінькова

 

Археологічні розкопки встановили сліди поселень ще часів неоліту. У першому загальному переписі населення російської імперії вказується дата заснування - 1604 рік. Вона ж позначається в інвентарях польських маєтностей. На карті Гійома де Боплана позначене, як старе містечко Речі Посполитої. Джерела свідчать, що на початку XVII століття було засновано Зіньківську фортецю. На її валах стояли палісади, тини, башти, а на території розміщувалися торгові ряди, будинки адміністративних установ та ін. У кінці XVIII ст. фортеця занепала. Залишки земляних укріплень зникли у XIX ст. (сьогодні лише існує, як свідчення тих часів вулиця Валова).

 oldgerb Історичний герб Зінькова.

 

 

1648-1687 роки Зіньків входив як сотенне містечко до Гадяцького та Полтавського полків. В цей же період, у 1662-1672 рр. був центром Зіньківського полку. Перебував у центрі подій громадянської війни (руїни). Ставши на бік М.Пушкаря витримав у 1658 році облогу військ І. Виговського. Проте, після підписання «вічного миру» 1687 року між Річчю Посполитою і Московською державою, у місті вибухнуло повстання. Події були настільки серйозні, що до Гадяча змушені були втекти міське керівництво, полковий осавул і його свита. Під час Північної війни 29 грудня 1708 року війська Карла XII підійшли до містечка та висунули вимогу мирно пустити їх за стіни фортеці. Жителі відмовилися. Після кількох годин запеклого бою шведи захопили укріплення. За деякими даними, Новий 1709 рік, шведський король зустрів у Зінькові.

 

shturm shved Перед штурмом міста шведами  

 

З 1719 року населений пункт входить до Київської губернії. У 1781 р. після остаточної ліквідації полкового устрою, Зіньків стає повітовим містом Чернігівського .намісництва, дістає міське положення та право, печатку і герб. Останній був перезатверджений 4 червня 1782 року і існував до 1917 року. З 1796 р. місто у складі Малоросійської, а з 1802 р. - новоствореної Полтавської губернії, потім Полтавської округи, Харківської, Полтавської областей.

 

Перші дані про населення вітчизняні документи зафіксували у зв'язку з прийняттям присяги російському цареві 1654 року. її засвідчили - сотник, 2 отамани, осавул, 2 писарі, війт, бурмистр, 400 козаків (інших жителів не вказано). В подальшому кількість населення, його склад і заняття змінювалися, а в документах конкретизувалися точніше. Так. у 1782 році у Зінькові, окрім дворян, проживало 4708 козаків, 1395 міщан, 916 селян. Основну масу ремісників становили чинбарі, кравці, гончарі, шевці, ткачі. Ремісники об'єднувалися в цехи: кравців, ткачів, шевців, м'ясників, калачників У ХУ111 ст. на щорічних 4 ярмарках місцеві жителі продавали головним чином хліб, худобу, кустарні вироби: чоботи, шкіру, збрую, вироби ковальства. Ярмаркувати приїздили з Курська, Тули, Калуги, Серпухова, Путивля, Білгорода, Харкова, із-за Десни, з донських станиць, Кременчука та ближніх міст А по яблука в Зіньків навіть спеціально приїздили навіть з Москви та Санкт-Петербурга.

 

Як повітовий центр продовжує зростати і стає досить відомим, зокрема завдяки широким торгівельним операціям чумаків, вважався одним із чумацьких центрів України. Розвивається ткацтво та селітроваріння. У першій половині XIX століття місто було третім за кількістю населення у Полтавській губернії. З 1805 р. складалися забудовні плани. У 1859 році проживало 4522 козаків, 242 дворянина, 135 службовців, 90 осіб духовного стану, 4797 осіб становили інші категорії. Вже у 1863 р. налічувалося 1712 дворів, де мешкало 9810 жителів. У ремісництві працювало 939 зіньківців. Популярними ремісничими професіями залишались: теслярство, шевство, кравецтво. З'явилися нові: майстри пошиття чоловічих та жіночих капелюхів, годинникарі, ювеліри. Так, званими «інтелігентними» заняттями займалися 282 особи. Чверть населення працювало в сільському господарстві, передусім у землеробстві, бджільництві, тваринництві. Великого значення починає набувати такий народний промисел, як килимарство. Тільки в 1898 році 60 килимарників продали біля 3 тисяч килимів. Функціонувало 6 ярмарків , з 1890 року - друкарня. Ще з ХУ111 с. заснована пошта. Починаючи з 1904 році в Зінькові друкуються власні газети.

 

На 1882 рік в Зінькові діяли 4 олійниці, 19 кузень, пивоварний, крохмальний, два канатні, два цегельні заводи, два заводи воскових свічок, паровий млин, 10 вітряків, 2 водяних млини, 3 сукновальні, 2 бойні. У 90-х роках подібних підприємств було вже 72. Цегельні заводи виробляли щороку продукції на 152 тис. крб. В кінці XIX ст. існувало споживче товариство, яке мало власний магазин у місті. У 1910 р. працювали: завод штучних мінеральних вод, просорушка, олійниця, миловарний завод, вальцевий млин і ковбасний цех, на яких було зайнято 86 робітників

oldhouse  

На початку XX століття міський центр забудовується красивими будівлями. В першу чергу зводив їх купець першої гільдії І.С. Воздвиженський, який володів цегельним заводом. Він же збудував один з перших в губернії кінотеатр (електротеатр «Ілюзіон»). Особливою архітектурою відзначався власний особняк купця, (пам'ятка архітектури) постали також Дім дворянства, Народний дім, чоловіча гімназія та ін..

 dim dovryanstva

Дім дворянства та кінотеатр купця Воздвиженського

 

budinok vozdvigenko 

  Маєток І.С. Воздвиженського

  

rizn klas 

 

 

 Не обминули Зіньків події 1905 року. У грудні в місті відбулося заворушення. Після його придушення, активних учасників віддали до суду. Лютнева революція 1917 року дала початок демократичним процесам, які торкнулися й Зінькова. В першу чергу активізували діяльність численні осередки політичних партій: есерів, кадетів, октябристів, прогресистів, монархістів, центристів, максималістів, анархістів, бундівців, меншовиків, Поалей Ціон . Також було створено «Просвіту», яка довгий час заборонялись самодержавством. Під час Першої світової війни багато чоловічого населення було призвано до війська і частина загинула. Відразу після Лютневої революції* особливих змін не відбувалось. У серпні 1917 року відбувся повітовий з'їзд Рад селянських депутатів, де прийнято рішення про безкоштовну передачу землі селянам. В січні 1918 року проголошено радянську владу. З 5 квітня до 4 грудня у місті влада змінювалася кілька ,разів: гетьманат Скоропадського з кайзерівськими військами, прихильники С.Петлюри, більшовики, денікінці. З 4 грудня, проводячи запеклу боротьбу зі своїми противниками, радянська влада встановилася надовго. У березні 1920 року обрана Зіньківська рада робітничих і селянських депутатів (9 більшовиків і 6 боротьбистів) почала свої перетворення. Водночас економічні негаразди та політика «воєнного комунізму» викликали незадоволення та опір частини населення, особливо націоналістично налаштованого. Частина їх мала зв'язки з махновцями, які двічі захоплювали Зіньків. У 1921 році у місті існувала підпільна організація на чолі з командиром кулеметної команди ЧОП Совіском. До неї входили селяни, інтелігенція, колишні бійці армії УНР. Незабаром вона була розгромлена.

Громадянська війна розорила господарство міста і тільки у другій половині 20-х років воно почало налагоджуватись. Основним заняттям стало землеробство, продовжували працювати окремі ремісники, виникають промислові артілі.

zinkivchani20rikУ 1924 р. в місті засновано комуну «Іскра Леніна», яка в 1930 році об'єднувала 320 осіб. На 17 грудня 1926 р. у Зінькові налічувалось 2332 господарства, 10 905 жителів ( в 1911 році кількість жителів становила 12 584 осіб, з яких більше 1 тисячі євреїв). У 1929 році почалась посилена робота зі створення колгоспів.

kolhoz20r

 

Проте, на 1 жовтня до них увійшло лише 2 % селян. Примусили населення вступати до колгоспів репресивні заходи, проводилось розкуркулення. Навесні 1931 р. в Зінькові створено 12 сільськогосподарських артілей, до яких було залучено 850 селянських господарств. У 1932 р. для підтримки колгоспів створено МТС. Наступним кроком, який мав остаточно примусити населення організуватися в колгоспи став Голодомор 1932-33 років. За неповними даними на території Зіньківської міської ради від голоду померло 286 осіб. За Всесоюзним переписом у 1939 році налічувалося у місті 8,793 жителі. З 1933 року у місті запрацював маслозавод, а на початку 1941 введений в дію промкомбінат. На кінець 30-х років підприємства та артілі виробляли 50 видів продукції.

 

З початком Великої Вітчизняної війни почалась евакуація, мобілізація в армію. 9 жовтня 1941 року у місто вступили нацисти. Гітлерівці встановили надзвичайно жорстокий контроль, оголошуючи свої накази і постанови в газеті «Життя Зіньківщини». Відбувалися розстріли, особливо цілими сім'ями євреїв. У приміщенні середньої школи №2 функціонував табір військовополонених. Визволення Зінькова почалося в кінці літа 1943 року. Майже 2 тижні тривали бої. Місто було першим районним центром на Полтавщині визволеним від окупантів. Війна завдала непоправних людських жертв. На фронтах полягло 1198 жителів міста. Під час визволення Зінькова загинуло 1175 радянських воїнів, яких поховали в двох Братських могилах . (У 1946 р. на цих місцях було встановлено пам'ятники). За 697 діб (9 жовтня 1941 р. - 6 вересня 1943 р) панування фашисти розстріляли 185 жителів міста і повісили 12 військовополонених. В роки війни було знищено 239 будинків, зруйновано переважну більшість промислових підприємств. Пограбовано майно кооперативів та промислових артілей на суму 660 тис. крб. У 1 визволенному місті почали відбудовувати зруйноване, одночасно подаючи допомоги фронту. У 1944 році, зіньківчани внесли на будівництво танкової колони «Визволена Полтавщина» 150 тис. карбованців і взяли участь у збиранні коштів на спорудження ескадрильї «Полтавщина переможцям». Випускали продукцію 10 промислових артілей.

 

За героїзм і відвагу в роки Великої Вітчизняної війни близько 4,5 тисячі краян були нагороджені орденами та медалями. Звання Героїв Радянського Союзу присвоєно зіньківчанам: О.О. Баленку, A.M. Волошину, О.Л. Пшеничку, М.К. Саранчі. На честь 30-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні у центральному парку міста з 1975 року височить меморіал Вічної Слави.

 voini

 

 З 1945 по 1949 рік, було майже відбудовано економіку. Проте його жителів не минуло лихоліття 46-47 років. За осінь 1946 - весну 1947 років смертність у місті зросле вдвічі.

 

Протягом 50-80-х років з'явились нові та реорганізовувались наявні підприємства, установи та організації. Місцевий колгосп ім. Енгельса став колгоспом-мільйонером.

engels Вручення нагороди голові колгоспу ім. Енгельса І.П. Кулінічу  

 Запрацювали: меблева фабрика, міжгосподарська пересувна колона №6, плодово-консервний, цегельний заводи, дільниця Полтавського молокозаводу, міжколгоспне будівельне управління №7, дільниця по експлуатації і нагляду за автомобільними шляхами, пересувна мехколона №293, комбінат побутового обслуговування населення, міжколгоспний комбінат комунального господарства, хлібокомбінат, об'єднання підприємств райспоживспілки, дві ремонтно-будівельні дільниці, районні об'єднання «Райсільгосптехніка» та «Райсільгоспхімія». Реконструювали хлібокомбінат, молокозавод, який тепер переробляв щозміни 200 т молока. Функціонував лазне-пральний комбінат..

mpmk

На будівництві асфальтового шляху.

Зліва – начальник МПМК №6 М.І. Калініченко.

 

 Збудовано автостанцію, станцію технічного обслуговування автомобілів, будинок міської ради, лісництво, контору і склади райспоживспілки, районну лікарню та поліклініку,три магазини, асфальтобетонний та комбікормовий заводи, чотириповерховий адмінбудинок. Засновано районний народний історико-краєзнавчий музей і музей «Ліс і степ»,У 1974 році в Зіньків прийшов природний газ. Наприкінці 1976 року перед новорічними святами, відкрилася районна лікарня багато зусиль до реалізації цієї справи доклав головний лікар. Б.П. Авраменко. У 80-х роках місто продовжувало забудовуватися спорудами громадського призначення. Загалом протягом 1987-1992 років у Зінькові був зведений 71 будинок. 1979 року стала до ладу філія заводу ПЕМЗ (більше 600 працівників, у майбутньому Завод «Контакт»). Він випускав головним чином деталі до радіоапаратури спеціального й загально технічного призначення, побутову техніку. Зіньківське ремонтно-транспортне підприємство, під керівництвом М.Д. Власенка було одним з кращих у республіці.

 

В ці роки за трудові досягнення орденами Леніна нагороджені: П.Я. Артеменко, В.Л. Бадрус, С.С. Величко, М.П. Джувага, І.П. Кулініч, Є.І. Нечитайло, О.М. Статівка, Г.П. Шапошник. Звання заслужених працівників галузей було присвоєно: П.Я. Артеменку, П.Т. Бойку, Н.Ф. Горопашній, О.І. Іващенко, A.C. Ігнатенко, І.П. Кулінічу, Б.А. Мартиненку, І.Є. Носенку, Г.М. Олефір, P.O. Остапку, В.Г. Пилипенку.

 

На 1992 рік у виробничому відношенні Зіньків виглядав так: завод «Контакт» випустив продукції на 150 млн. крб.; ПМК-293 виконала обсяг генпідрядних робіт на 4 , млн. крб.; консервний завод виробив 5318 тисяч умовних банок консервованої продукції, що надходили на вітчизняний та зарубіжні ринки; автотранспортне підприємство № 15339 мало 95 автомобілів (50 автобусів, 3 легкові таксомотори, 42 вантажівки); комбікормовий завод виробляв 100 т комбікормів за дві зміни; РТП відремонтувало за рік 223 трактори, перевезло 374 тис. т вантажів; «Райсільгоспхімія» продала господарствам району продукції на 3 млн. крб.; райспоживспілка мала 79 млн. крб. товарообігу. Почали народжуватися нові форми підприємництва.

 

У 2004 році місто відсвяткувало свій 400-літній ювілей. Проведено значний обсяг робіт з капітального ремонту та реконструкції різних об'єктів До ладу став телевізійний ретранслятор та мобільний зв'язок, споруджено пам'ятну стелу. На підготовку ювілею використано більше 6 мільйонів гривень. У день 13-ї річниці Незалежності України відбулося відкриття пам'ятника Тараса Шевченка,

400r 

 

 shevchenko

На 2012 рік в місті успішно працюють Зіньківський комбікормовий та цегельний заводи, TOB «Артеміда», ВАТ «АТП-15339», хлібокомбінат, СТ "Ранок".

 

КУЛЬТУРНООСВІТНЄ ТА ДУХОВНЕ ЖИТТТЯ ЗІНЬКОВА.

 

Зіньків одержав від минувшини, досить багату спадщину і нині має розгалужену мережу культурно-освітніх закладів.

 

Колектив районного Будинку культури(директор Т.І. Дощенко ), продовжує традиції Народного дому, відкритого в 1910 році, де працювали гуртки художньої самодіяльності, читались лекції, відбувались інші культурні заходи. Він успішно бере участь у фестивалях-конкурсах, тут відбуваються різноманітні свята, виступи зірок вітчизняної естради, працюють гуртки, клуби за інтересами. Зокрема, завойовує перші місця на престижних сценах зразковий дитячий танцювальний колектив «Спалах». В народному історичному музеї, відкритому у 1967 р.,( директор В.Б. Литус) проводиться робота по його модернізації та розширенню експозиції. Він є справжньою скарбницею історії регіону. Тут проводяться екскурсії, організовуються художні та історичного характеру виставки і т.д. Неодноразово був переможцем у номінації «Народні музеї».

 

З 1879р. в Зінькові було відкрито першу бібліотеку. На початку століття ще одну - приватну, яка налічувала 2200 книг, а також безплатну читальню і магазин-читальню. В нинішній централізованій районній бібліотеці (директор Л.Ф. Мороз) 37 філіалів. її працівники організовують зустрічі з місцевими майстрами художнього слова, готують та проводять презентації нових краєзнавчих надбань, вміло пропагують книгу, завдяки чому постійно зростає кількість читачів. Книжковий фонд налічує 344 тис. Переможець міжнародного гранту «Бібліоміст», за що одержали 15 комп'ютерів і бібліотечна система району має можливість користуватись безплатним «Інтернетом».

 

Архівні дані зафіксували існування школи на початку ХУ11 ст. - на території фортеці. Пізніші записи свідчать, що у 1783 р. було 7 церковнопарафіяльних шкіл, а в другій половині XIX ст. діяло повітове училище, жіноча прогімназія, 2 жіночі пансіони, ' недільна школа. У місті працювали також декілька єврейських навчальних закладів. У 1912 р. у Зінькові відкрилась чоловіча гімназія, а в 1915 році -жіноча. В період Гетьманату діяла змішана українська гімназія. Під час громадянської війни освітні заклади працювали з перебоями. За радянської влади, в 20-30-х рр. існувала індустріально-технічна школа, а також лікнепи, робітфак, початкові, семирічні, середня (потім дві) загальноосвітні школи, сільськогосподарська школа та школа садівництва, медичні курси. В роки окупації, була відкрита початкова школа, але в багатьох не було можливості її відвідувати-через нестатки. На початку другого тисячоліття у місті три школи, два дошкільних та 3 позашкільних дитячих заклади. Середня школа №1, нині 1-111 ступенів (директор В.П. Кльоз) реорганізована із семирічки у 1934 р. В даний час діє за програмою «Здоров'я» і увійшла до Європейської мережі шкіл сприяння здоров'ю.

 

Вона неодноразовий переможець в обласних конкурсах з організації фізвиховання в закладах освіти . Налічує 464 учні. Зіньківська СШ №2 1-111 ступенів (директор Л.В. Литус) набула статус середньої остаточно в післявоєнний час перший випуск відбувся в 1955 році, відома насамперед одним із кращих шкільних музеїв про Велику Вітчизняну війну, створеним учителем історії, A.C. Ігнатенко (нагороджена медаллю A.C. Макаренка, заслужений вчитель УРСР, «Відмінник народної освіти»). Тут навчається 444 учні. Члени екологічної бригади та історико-краєзнавчого загону «Зеровчата» постійні призери або переможці на обласному рівні, переможці та лауреати Всеукраїнських експедицій. Фольклорний колектив «Мальви» виборює призові місця на кущових та районних оглядах. Обидві школи займають призові місця з ряду предметів на обласних олімпіадах, конкурсах-захистах у секціях МАН .Школа 1-11 ступенів №3 - 58 учнів(директор Подорога Л. І.)стала ініціатором руху "Шкільна мерія" ».

 

Ще до закінчення Великої Вітчизняної війни, для потреб фронту і тилу відкрились ремісниче училище №7 та №40. Сучасна професійна підготовка багато в чому продовжує давні традиції. Професійно-технічне училище №25 (№7, директор Харчук Н. М.)навчає 250 учнів. Це майбутні кравці, вишивальниці, закрійники, модистки головних уборів, перукарі, перукарі-модельєри, лісники-єгері, муляри, штукатури-муляри, плиточники. Зіньківський професійно-аграрний ліцей (колишнє №40, директор М.Ф. Бутенко) надає професії електромонтера, водія категорії «С», слюсаря з ремонту автомобілів, кухаря-кондитера, тракториста-машиніста в ньому навчається 235 учнів.

 

Значною подією для міста було відкриття 22 лютого 1999 року за участю тодішнього Президента України Л.Д. Кучми нового корпусу Зіньківського дитячого будинку-інтернату. Його директор О.В. Синяговський - кавалер ордену «За заслуги» III ступеня, заслужений працівник соціальної сфери.

 

В 1969 році стала працювати дитячо-юнацька спортивна школа - нині спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з гандболу (директор В.П. Літвішко ,«Відмінник народної освіти», «Почесний працівник фізичної культури та спорту України). За роки існування тренерсько-викладацький колект style=ив підготував велику кількість спортсменів-розрядників, майстрів спорту, гравців команд високого рівня, призерів європейських і світових змагань. Так, Г. Попенко, марафонець, зайняв IV місце на Іграх Доброї Волі, В. Кущ був чемпіоном СРСР з легкої атлетики (у бігу на 1500 метрів), Т. Лоза чемпіонка Європи з гандболу в складі молодіжної збірної України, О. Косяк став срібним призером чемпіонату світу з гандболу серед молодіжних команд. Визнаними гандболістами України та за кордоном є Р.Шпигоцький, О. Путря, О. Карась, А. Бесараб та інші. Нині у СДЮШОР з гандболу навчається 340 юних спортсменів, здобуваючи й далі перемоги і славу рідному місту.

 

Для розвитку фізичної культури та спорту в Зінькові був споруджений і спортивний зал районної ради ДСТ «Колос». У юнацтва став популярним клуб з вільної боротьби «Богатир», яким керує І. І.Чумак.

 

Дитяча музична школа.(директор І.Є.Носенко, Заслужений діяч культури . України) офіційно почала свою роботу з 1 вересня 1964 року. З часу заснування її закінчили 874 учні. Тут кваліфіковані педагоги навчають гри на фортепіано, баяні, скрипці, гітарі, бандурі, духових інструментах.

 

На кошти, зібрані підприємствами, організаціями та населенням у 1936 році засновано Будинок піонерів -   Будинок дитячої та юнацької творчості.(директор Л.С.Курмаз). Для учнів шкіл тут працюють гуртки: крою та шиття, виготовлення сувенірів, м'якої іграшки, художнього конструювання з паперу, хореографічні, рукоділля, комп'ютерної грамотності, «Цікава англійська», «Дарунок», драматичний, народних інструментів, «Юні друзі природи», «Юні ботаніки», «Юні краєзнавці», ляльковий , які відвідує 320 учень. Станція юних техніків (директор О.С. Рак) об'єднує за інтересами 455 дітей. Свої прагнення і нахили вони задовольняють у гуртках; картингу, ремонту побутової техніки, судно - літако- ракето-модельних, художньої обробки деревини, дизайну, рукоділля, початкового технічного моделювання, народних ремесел, паперопластики, інформатики. Гуртківці обох закладів, беручи активну участь у різноманітних конкурсах , виставках, змаганнях, привозять додому грамоти і дипломи переможців та призерів.

 

Дитячі садки №1 та №2 (завідуючі М.М. Олексенко, Ю.М.Сімон) відвідують відповідно 147 (7 груп) і 238 (11 груп)малюків.

 

Протягом кількох віків у Зінькові будувались і зникали храми. Як свідчать історичні дані на території фортеці стояло 5 православних церков, на початку XX ст. - 9 та дві синагоги.. Одна з будівель, Преображенська, перенесена зі Скельського монастиря була настільки унікальна, що її зображення експонувалося на виставці «Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України». Три споруди височіли на базарному майдані в центрі міста. Найдовершенішою була Троїцька. При ній діяла школа для дівчаток, попечительство, бібліотека. Всі були знищені протягом 20-3Ох рр. У церковному житті існували і самостійницькі тенденції . У 1923 році Українській Автокефальній Православній Церкві була підпорядкована Трьохсвятительска парафія по вул. Довгалівка. У часи окупації гітлерівці дозволили відкрити Миколіївську церкву по вулиці Жовтневій, в 60-ті роки вона була закрита .В роки незалежності, за ініціативи благочинного 10-го округу м. Зінькова І.К. Бабича та завдяки пожертвуванням громадян і допомозі влади 1998 року була зведена Христо-Різдвяна церква і пізніше постала біля неї статуя Святого Миколая. Дарунком до 400-річного ювілею стало також спорудження, каплиці в центрі міста,

 

Зіньків не лише місто з багатим історичним минулим. З ним пов'язана низка імен громадських, культурних, наукових діячів XIX та XX століття.

 

Уродженцями м. Зіньків є: український композитор П. К. Батюк; український поет другої половини XVIII ст. Яків Інок; український поет і літературознавець Микола Костянтинович Зеров, Михайло Костянтинович Зеров(Орест) - поет, перекладач, літературознавець; Дмитро Костянтинович Зеров - вчений-біолог, академік, директор НДІ мохів і боліт; Костянтин Костянтинович Зеров - вчений-біолог; Георгій Костянтинович Зеров - військовий інженер, винахідник, неодноразово відзначений високими державними нагородами; етнограф, літературознавець, археолог О.В. Терещенко (1806-1865); члени Кирило-Мефодіївського товариства український педагог І.Я. Пасяда (1823-1894) та М.І. Савич (1808-1892); український актор і режисер Д.Д. Ровинський (1888-1942); маляри Іван Григорович і Гнат Кравчук (середина XVIII ст.).

 

З містом пов'язані юнацькі роки письменника Остапа Вишні (П.М. Губенка, 1889-1956); ім'я першої жінки-скульптора в Україні Є.Р. Трипольської (1881-1958); відомого лікаря Л.Є. Бразоля (1854-?); письменника М.Я. Олійника (1923-1997).

 

У Зінькові навчалися письменники В.Я. Вражливий (1903-1938), С.Л. Гаєвський (1813-1862), П.І. Захарченко, М.Д. Родько (1921-1981), Григір Тютюнник (1931-1980), Ф.Г.

 


 

Тютюнник (1929-2003), Г.М. Тютюнник (1920-1961), О.Г. Мусієнко (1935-2002), I.A. Цюпа (1911-2004), М.М. Романівська (1901-1983). Тривалий час жив і працював у місті лікар і громадський діяч І.О. Петровський (з 1883 р. - почесний громадянин міста), деякий час жив чехословацький літературознавець М.Я. Неврлі (Неврлий).

 

Вихідцями з Зінькова є чимало талановитих учених різних галузей, академіків, професорів, докторів та кандидатів наук, військових. Це Г.С. Бугаєнко, П.О. Бугаєнко, СІ. Катькало, М.М. Кулик, B.C. Мосієнко, B.C. Одинцов, О.С Лазуренко, Б.М. Пінус, О.І. Піскун, В.І. Шептура, СП. Кущ, О.Ф. Авраменко, Л.В. Давидко, Д.М. Дятленко (Шкіль), Г.Ф. Григоренко, CA. Алексєєнко.

 

16 зіньківчан -Почесні громадяни Зіньківсього району: І.К. Бабич, О.О. Баленко, М.Д. Власенко, О.С Власенко, A.M. Волошин, A.M. Гавриленко, Г.Ф. Григоренко, A.C. Ігнатенко, Г.Д. Леонова, В.Г. Пилипенко, О.Л. Пшеничко, П.П. Радченко, М.К. Саранча, О.Ю. Ушаков, B.B. Якін, І.ж П. Кулініч.

 

У місті встановлено пам'ятники: Ф. Енгельсу (1967 p.), В.І. Леніну (1978 р.), Т.Г. Шевченку (2004 p.), загиблим у роки війни комсомольцям, партизану Саші Саранчі, льотчику Прохорову, воїнам-інтернаціоналістам та чорнобильцям на Меморіалі Слави, „Всім невинно убієнним зіньківцям" біля Христо-Різдвяної церкви.

 

 



 

 
You are here: Home Наше місто
Joomla inotur picma